В принципі, трюїзмом є твердження, що на даний момент практично весь ринок, пов’язаний із стягненням відшкодувань, був захоплений так званими бюро зі стягнення відшкодувань. Там, де ще кілька, понад десять років тому було поле для діяльності індивідуальних юридичних контор адвокатів чи юрисконсультів, тепер правлять компанії, засновані колишніми ліквідаторами збитків або просто людьми, пов’язаними зі страховою галуззю.

В принципі, я хотів тут написати запис на тему відносин клієнт – бюро зі стягнення відшкодувань, особливо в контексті того, про що повідомляє преса, не зовсім правильних відносин на лінії клієнт – виконавець.

Однак думаю, що це буде темою наступного запису, бо, переглядаючи вчорашню добірку преси, я натрапив на повідомлення “Rzeczpospolita” про цікаву справу, яку ведуть лодзінські правоохоронні органи, а ця справа стосується саме такої паралегальної фірми.

Лодзінську прокуратуру відвідала група клієнтів, яким випало нещастя постраждати в автомобільній аварії чи іншому нещасному випадку, що тягне відповідальність найчастіше страховика. Ці потерпілі натрапили на пропозицію, хоча, ймовірно, ближче до правди буде твердження, що пропозиція знайшла їх, лодзінської фірми, яка займається стягненням відшкодувань.

Це бюро, не стягуючи винагороду авансом, домовлялося про процентну винагороду від отриманої суми, часто й 30%, яка мала бути утримана з отриманого на рахунок фірми відшкодування чи відшкодування моральної шкоди. Як виявилося, такої солідної винагороди власнику фірми не вистачило для задоволення його потреб.

Раптом клієнти дізнавалися, що відшкодування зі страхової компанії ще не прийшло, що з виплатою відшкодування моральної шкоди якісь технічні проблеми. Після отримання інформації у страховика виявлялося, що технічні проблеми, звісно, були, але швидше пов’язані вони були з елементарною чесністю власника фірми.

В результаті проведених перевірок з’ясувалося, що керівник бюро привласнив гроші, які походять з відшкодування моральної шкоди та компенсацій майже від тисячі потерпілих на загальну суму, що перевищує 4 мільйони злотих. Деякі постраждалі втратили лише кілька сотень злотих, але не було недоліку й у осіб, які зменшили свої гаманці на кілька десятків тисяч злотих. В одному випадку сума сягнула майже чверті мільйона злотих.

Очевидно, що, безсумнівно, це випадок поодинокий, і з його події жодним чином не можна зробити висновок, що якби постраждалі скористалися допомогою юрисконсульта або адвоката, то якраз не натрапили б на чорну вівцю, яка трапляється в череді цієї професії. Однак у випадку використання пропозиції професійних представників, як зазначені адвокат, юрисконсульт, потерпілий має один запобіжний клапан – вони зобов’язані придбавати обов’язкове страхування цивільної відповідальності. Такі норми не стосуються паралегальних фірм. Внаслідок цього, принаймні, вони мали б шанс повернути компенсацію, яка належить їм від страховика через аварію, від страховика через збиток, завданий адвокатом чи юрисконсультом. Питання лише, до чиєї допомоги варто звернутися, стягуючи таку вимогу?